0:0

1:504

Очима ти сказав мені: люблю.

1:557

Душа складала свій тяжкий екзамен.

1:623

Мов тихий дзвін гірського кришталю,

1:691

несказане лишилось несказанним.

1:753

Життя ішло, минуло той перон.

1:808

гукала тиша рупором вокзальним.

1:869

Багато слів написано пером.

1:922

Несказане лишилось несказанним.

1:984

Світали ночі, вечоріли дні.

1:1036

Не раз хитнула доля терезами.

1:1092

Слова як сонце сходили в мені.

1:1149

Несказане лишилось несказанним.

1:1211

2:1715

Не просто сказати те,

2:40

що у тебе на серці лежить,

2:89

а тим більше сказати це тій,

2:142

через кого це серце болить.2:194

Йдеш у школу ти щодня,

2:236

вона прийде напевно знаєш,

2:287

та так буває, і її нема,

2:331

«я їй чужий» — чомусь гадаєш.

2:399

Проходиш ти по коридорі,

2:446

і ось вона на зустріч йде,

2:495

ти все обдумав і говориш:

2:543

«Привіт!Як справи?» тай усе.

2:604

І розумієш лиш тоді,

2:643

коли вона зайде за ріг,

2:687

що ти змовчав і не зумів,

2:734

сказати те, що так хотів.

2:781

І так проходить кожний день,

2:835

потрохи сумніви находять,

2:885

а може справді ти чужий,

2:931

чому ж інакше не говориш,

2:979

не говориш з нею про те,

2:1024

про що так мрієш розказати,

2:1076

про почутя свої й таке,

2:1120

про що в вірші не написати.

2:1171