Бузковий туман над нами пропливає,
Над шкалою рідний — опівнічний зірка.
Вчитель не поспішає, вчитель розуміє,
Що скоро ми підемо звідси назавжди!
Ще один дзвінок — і змовкне шум уроку,
І пригадаємо ми тоді, як тікали з них.
Як часто під столом шукали ми шпаргалки,
І як, прострочивши день, здавали ми борги.
Рідні ви мої!Хочу залишитися з вами,
Але нам, на жаль, не можна — йдемо у велике життя.
Як у морі кораблі, ми скоро відпливає,
Але зустрінемося ми знов на життєвому шляху!
І ось кінець!
І може дивно навіть
Вам стане без вчителів, хлопців …
Чи не розходьтеся відразу — я скажу вам,
Що на прощання близьким кажуть:
«Бажаю вам крокувати по життю сміливо,
Бажаю щастя кожному знайти,
Хай збудеться, що кожному хотілося.
В дорогу, друг! Щасливої дороги! »
Випускники далеких років
Вам шлють свій полум’яний привіт!
Чимало років минуло, хлопці,
Але знову кадри пропливають, як в кіно,
Як ми навчалися тут колись,
Давним-давно, давним-давно, давним-давно!
Ми про комп’ютер не чули,
Але теж були сучасні і розумні!
І теорему вивчали
Вже тоді про Піфагора штани.
Бували в житті засмучення,
Але й смішного було в ній повно,
Хоч були ці пригоди
Давним-давно, давним-давно, давним-давно!
Про світле майбутнє мріяли,
Пишалися ми своєю гімназією рідний,
І точно так само відзначали
Свій перший бал і шкільний випускний вечір!
Просмотров: 388697